Громадянин «В» будучи раніше засудженим за ч. 3 ст. 187 ККУ (розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище), ч. 3 ст. 289 ККУ (незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого) на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 ККУ (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище), саме так прокурор мотивував необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Громадянин «В» не заперечував своєї причетності до викрадення із автомобіля потерпілого майна на суму близько 15 тис. грн. Виходячи з позиції клієнта, адвокат Паламарчук О.М. навів доводи, що дозволили обрати відносно громадянина «Ш» запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою. Зокрема було зазначено, що Громадянин «В» своєї вини не заперечує, щиро бажає здійснити компенсацію завданих збитків потерпілому, має міцні соціальні зв’язки, проживає з матір`ю, має малолітню доньку, має місце роботи, не має на меті впливати на потерпілого та свідків, не вбачається доведеності прокурором обставин, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
За результатами судового засідання слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва постановив:
- у задоволенні клопотання слідчого погодженого із прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина «В» – відмовити;
- застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня;
Після завершення судового засідання громадянина «В» негайно звільнили з-під варти в залі суду.
(Ухвала слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року по справі № 759/15901/20)
